Кажанна - Пазл

Збираю себе по частинах наче пазл
Я посадила квіточку на пустирі
Мені завжди здавалось, що у нас є час
А потім прокидаєшся в пустій квартирі

Підкинь мене додому, не видаляй, не вирізай мене ти звідусіль
Розривали простір долоні і скло впивалось у ноги босі
Як так може бути, ти когось любиш, що саме він і саме тут, а потім з усіх поверхонь стираєш спільне минуле неначе бруд

Не кричи! Ти сиділа на балконі опівночі, мрії паплюжила у печі
Сонечко, ти у розпачі, але згадай:
Все що маєш - ти дала собі сама
Твій аромат, твій погляд, твій запал
Лишай позаду все це кляте співчуття
Це - твоє життя, твоє повітря
Вдихай, видихай його, відчувай!