Богдан Тихончик - Знову і знову

Свічили, не знали,
З коханнями грали,
В розлуці сраждали,
На долю звернув.
Була вона сміхом,
А іноді злих,
Життям ніби човен,
Що в хвилях тоду,
А дні пролітали,
Та ми не зважали.
Життям відпливало,
Межу перед дном,
Була вона сміхом,
А іноді злих,
Гойдався наш човен,
И в хвилях тоду.